Торцювання – один з видів паперового рукоділля. Цю техніку можна віднести і до способу аплікації, і до виду квілінгу. Це маловідома техніка дуже швидко знаходить нових шанувальників. Її популярність пояснюється ефектом «пухнастості» та легким способом виконання.
Тож давайте навчимося основам техніки торцювання.
В основі цієї техніки – створення зображень за допомогою об’ємних елементів з паперу. Об’ємний елемент торцювання називають «торцівкою». Це стислий у вигляді конуса шматочок м’якого паперу.
Саме з таких елементів створюється виріб.
Торцювання – робота не складна, але кропітка. Вона вимагає посидючості, акуратності та уваги.
Для роботи потрібно: гофрований папір або звичайні паперові серветки, ножиці, клей. В якості основи використовуємо: для пано, картин і мозаїк – аркуш ватману, картон, легкі стельові плитки; для об’ємних виробів – заготовки з пінопласту, газет, пап’є-маше, пластиліну. Головний інструмент торцювання – довга тонка паличка з тупим кінцем.
Весь процес торцювання по етапах:
- нарізаємо квадрати (1см на 1 см) з гофрованого паперу або паперових серветок;
- робимо заготовку для об’ємного виробу або малюємо візерунок на плоскій поверхні;
- тупий кінець (торець) стержня ставимо на паперовий квадратик;
- мнемо папір і прокатуємо стержень між пальцями;
- приклеюємо торцівку до заготовки;
- виймаємо стержень
Саме в такій послідовності наші талановиті діти створювали свої роботи.
Знаю цю техніку, сама використовувала в роботі. Справді вироби виходять цікаві, "пухнасті".
ВідповістиВидалитиНам також сподобалось працювати в цій техніці. Справді роботи мають гарний "пухнастий" вигляд.
Видалити